Зараз підуть дощі і з душі потечуть чорнила,
Бо вода розчиняє усе, що написано було пером.
І тобі вже не вдасться прочитати як я любила,
І побачити як летіла до тебе з одним крилом.
Зараз вдарить гроза і заглушить вірші мої криком,
Бо шалений шум перекриє лише більш шалений шум.
І тобі вже не стати єдиним моїм чоловіком,
Не ділити зі мною долю, щастя і сум.
Зараз все засліпить веснянá блискавиця
І затьмарить красу мою грізний Сварог.
І тобі вже ніколи не збудеться, не насниться
Та весна, у якій ми були удвох.