Дай я поплачу на твоєму плечі.
У мене так багато горя назбиралося за 19 років.
Знаєш, поети самі ліричні оповідачі.
У них безкінечність словесних потоків.
Тому дай я поплачу у тебе на плечі.
Очі закрию, як ти закриваєш шпори,
Почну своє монотонне ниття.
Знаєш, поети самі талановиті актори.
На сцені відносин і на сцені всього життя.
Всі мої сльози потечуть на твої паперові груди,
Думаю, ти не будеш чинити супротив.
Знаєш, поети самі нещасні люди,
Бо вони вміють говорити лише до блокнотів.
