Осінь кожному з нас личить,
Осінь завжди до душі,
На папері, на шарфі.
"Вічна" книга, теплий чай,
Присмак справжнього "спасибі"
Нотка творчості в бокалі,
Так народжується щирість
Все складається на "ти"
Та, на жаль, так не завжди
Кожен крок має свій час.
Опадає листя жовтнем,
Сонце сходить на світанку.
У людей все навпаки.
Їм не просто, та завжди,
Починають думати в кінці.
Все так складно ускладнили.
Тавтологію створили,
І чекають, час втрачають,
Хто їх знає, що чекають.
Та єдине забувають,
Світ не є таким складним,
Щоб зашкалювали скроні,
Від надмірних "треба йти"
