Сивіють ранки. Гомінливе
Спочило листя на землі,
І світло денне - немінливе,
Немов рідня нічній імлі,
Набрало дещо невластиве
І стало тлом на власнім тлі.
Панує осінь. Невиразно
Тече буття за небокрай,
Лани чорніються мовчазно.
Ти хочеш тиші? - На, збирай,
В ланах важніє вже дочасно
Її озимий урожай.
Сивіють ранки. При дорозі
Будяк змарнілий смутки п'є,
Хтось завагався на порозі,
Чи не зима? - Мов прес-пап'є,
Притисла світ - і світ в немозі,
Він ніби є і вже не є.
Аж ні - то осінь. Гомінливе
Спочило листя на землі,
І світло денне - немінливе,
Немов рідня нічній імлі,
Набрало дещо невластиве
І стало тлом на власнім тлі.
2016
