Все менше і менше шансів,
Все менше моїх почуттів.
Розгубилась я в морі нюансів,
Загубила рахунок вже днів.
Білий сум оповив п'яну душу,
Наче снігом засіяв поля.
Ти проси, я подам тобі руку,
Ну а потім знов лишуся одна.
Розумію, у всіх є потреби,
Кожен робить як треба йому.
Так хотіла здійнятись до неба,
Але знов опинилася внизу.
Я закрию всі двері й віконця.
Цього вечора знову сама.
Тіло гріє одне тільки сонце,
Душа ж прагне людського тепла.
