Він одиноко стоїть в далечині
І грізно споглядає з висоти.
Страшенним риком він кричить вночі
Гойдаючи оголені гілки.
Він корчиться від злості та від болю,
Кора потріскала від старизни образ.
А це тому, що зараз не з тобою
І зрозуміло все без зайвих фраз.
Ти завжди поруч теж стоїш в зажурі
І сумно опустивши віти
Думки твої на жаль також похмурі,
Бо ти чекаєш на букет із квітів.
Не принесе, не зможе, не чекай.
Так жаль, що він немає навіть рук.
Люби його і зла ти не тримай,
Бо ти ж Береза ,він всього лиш Дуб.
