Я пам'ятаю сильний біль,
Моїх батьків: і тата, й мами,
Як кожний день за хліб і сіль,
Вони Всевишнього благали.
Я пам'ятаю крик і плач,
Коли домівку покидали,
Як вигнав з дому нас палач,
А ми ішли малі й ридали.
Я пам'ятаю до дрібниць,
Як в ешалони нас запхали,
І сотні, тисяч різних лиць,
І як батьки нас затуляли.
Я пам'ятаю той вокзал,
Мені він мариться ночами,
Куди нас везли, я не знав.
Від холоду дзвенів зубами.
Я пам'ятаю голод злий,
Коли ввижалася хлібина.
І крик у поїзді страшний,
Вмирає з голоду дитина.
Я пам'ятаю спраги біль,
Відчувши стислими губами,
Під язиком солону сіль
І сум гіркий в очах у мами.
Я пам'ятаю кожну мить,
Свого життя там на чуЖИні.
Мене душа іще болить,
Болить вона мене і нині.
