А пам'ятаєш , як в дитинстві ми сварились ?
Любов батьківську поділити не могли ,
О , як же ми з тобою помилились ,
Роки нам зрозуміти помогли ,
Що їх любов , не ділиться надвоє ,
Вона безкрая , ніби океан !
І все , що у житті моє то твОє!
Нехай розвіє сумніви туман.
А пам'ятаєш, скільки подруг було ?
Вважали їх ріднішими за нас ,
Як тільки на душі ставало худо ,
Вони топились поміж сірих мас .
Любов ж сестринська гоїла образи ,
Рука так ніжно закривала від біди ,
А в серці тепло так ставало зразу ,
В цю мить не відчували самоти !
А пам'ятаєш , вперше про любов ,
Ділились скромно , тихо , по-секрету ,
І навіть коли в горлі був комок ,
Ми брали одна одну міцно в руки ,
Та й зараз знаю, де б ти не була ,
Й куди життя мене б не перенесло ,
Нема ріднішої , аніж Сестра Моя!
Й без тебе я не я, якщо вже чесно !!
Уляна Квітка