Прочитавши цю казку на сайті: http://zochblidcha.at.ua/publ/kazka_pro_chastini_movi/1-1-0-8
спробувала зарифмувати. Ось що вийшло.
Розповісти хочу казку
Про важливість частин мови,
Чопурності зняти маску,
З них, принаймі, я готова.
Залишила мати Мова
Їх самих одного разу.
Тут Іменник гордо мовив
Про важливість всім відразу:
- Я важливий неодмінно,
Назву всім даю предметам,
Всім подіям та істотам.
Одягаю в сім відмінків,
В два числа і ще в три роди.
В реченні хоч яким членом можу бути від природи.
Зупинив його Прикметник:
-Таке саме маю право.
Та без мене,як бешкетник,
Виглядає кожен мляво.
Я усіх вас прикрашаю
Й до особи прикріпляю.
Бути першим й головним
Справедливо право маю.
- А чи зможете без мене
Щось купити у крамниці?
Що по чому, скільки треба?
Все це будуть таємниці.
Без Числівника нікому
В житті легко не буває.
Як рахуєш все свідомо,
То воно лиш прибуває.
Тай , Іменнику, з тобою
Часто головним буваю.
Задоволений собою
З гордістю це відчуваю.
А Займенник слухав-слухав:
- Всі слова ці ріжуть вуха.
Як вас в реченні немає,
Хто вас вміло заміняє?
Так що , брати, зачекайте.
Головний тут я! Звикайте!
- Ой! Ой!Ой! Ледащо,
Не повірю я нізащо.
Ви без мене Дієслова
Не зерно, а лиш полова.
Часи мої чого лиш варті!
Це зовсім, скажу, не жарти.
Так хто тут з нас могутній?
Прислівник, очей не зводив з Дієслова,
Наважився й собі взяв слово:
-Дерете носа не знати чому,
Бути важливим мені одному.
Не дамся, як ви, себе всім міняти.
Часам, родам, відмінкам себе викривляти.
Так. Дієслова я часто тримаюсь
І ще з Прикметником я родичаюсь.
В реченні я всього лиш обставина.
Але це гідність моя, а не прогалина.
Прийменник наче цього й чекав.
Вирішив також не ловити гав:
-То лиш слабкодухі міняють обличчя.
Я теж не міняюсь. Мінятись не личить.
Хочу звернути вашу увагу-
Роблю вам послугу,то й вимагаю повагу.
- Я теж не міняюсь, навіщо цей галас.
В своїй важливості ніскільки не вагаюсь.
Сполучник я.Зєдную в речення всіх вас, малята.
Без мене розбредетесь, неначе телята.
Відстояти себе рішила й Частка:
- Без мене попадете всі у пастку.
Творити Дієслову форми завжди помагаю
Як виразиш без мене почуття?- я вас питаю.
- Гай- Гай! Які тепер часи настали!?
Діти однієї матері сваритись розпочали….
Шкода, що не умію зрозуміло говорити,
А лиш від радості чи горя Вигуки творити.
Тут рідна мати Мова повернулась
Й до діток своїх лагідно всміхнулась:
- Кожен з вас мені потрібен,
І кожен важливий.
Бо без вас не така гарна і людям не мила.
З вами я багата, в вас моя сила.
Частини мови взялися за руки:
- Заживем брати від нині без сварки й розлуки.
У дружбі і злагоді будемо здорові,
Щастя й радість принесем нашій мамі-Мові.