Бува зупиняється час
від погляду, подиху, руху...
Усе, що існує - це мить
в застиглім у ній почутті.
І скільки б шуміла гроза -
на серці шалена посуха...
І скільки б не крапало днів -
Їх дзбани - діряво-пусті...
Усе проминає. Мине.
Зітреться на порох чекання.
Цвістимуть весняно сади.
Зима не одна промайне...
Знайомість зустрічних очей
Сплететься уперше й востаннє,
Залишивши пам'ятний знак -
вселенської туги сліди.
2016