В віночок літа спогади вплелися
І кличуть на загублені стежки,
Якими ми закохані неслися,
Сп’янівши лиш від дотику руки.
На тих стежинах зоряніють квіти,
Які я крав у літа у букет
І ним тоді ми тішились, мов діти,
Кружляючи кохання менует...
Пташки дарують пелюстки мелодій,
А вітер їх сплітає у пісні
І може біля мене ти сьогодні
Тихенько ляжеш між квітки рясні.
Дарма пісні згубили ми по світі
І вже калина майже одцвіла,
Про все нам нагадають наші квіти,
А сонечко позичить нам тепла.
2.07.2016.