Я не люблю надмірних і пихатих.
Які собі не виберуть ціни.
Тож маю честь «особим» вам сказати.
Що ви від юд фальшиві цвіркуни.
Я також можу часом помилятись.
Не прочитати сірості в словах.
Але навчився зірко роздивлятись.
Тож розрізняю швидко посіпак.
Тож знов кажу, до мене не заходьте.
Ви ж особливі й без моїх рулад.
Тож «обрані - святі»… мені не шкодьте.
Не зупинити мій вам водопад.
Я єсмь Овен, я не терплю лукавих.
І там де слід ніколи не змовчав.
Тож не стерплю обласканно ласкавих.
Бо сам в житті ніколи не збрехав.
Ідіть собі облизані… - в канаві,
Я переймусь хвилиною на мить.
Ви вже для мене стали нецікаві,
Від вас юде зневагою ранить.
О, Діду... Тих обласкано-ласкавих, що двох-трьох маток ссуть ще й водночас, завжди на цьому світі вистачало. Такий цей світ та те хіба про нас? Пиши собі і римою міцною круши і далі ницих крутіїв, бо слово правди квіткою ясною все ж проросте - на тому світ стоїть.
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нагадує пiсню В.Висоцького "Я не люблю фатального исхода..." Принаймнi, розмiр тей самий. Можна зробити пiсню, використовуючи його мелодiю.
А текст удалий, I думки влучнi. Пихатiсть не слiд плутати з пишнiстю. А часто плутають...
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00