Наче грім серед ясного неба -
"Прощавай". Може саме так треба?
Лаконічно, без довгих розмов,без істерик та сліз?
Лиш два слова - обставини...мушу...
як тавро на роз'ятрену душу.
Всі надії та мрії до біса, на дно, під укіс.
Буду сильною жінкою, доки
твої чутиму впевнені кроки,
а потому, неначе у фільмі, зупиниться Світ.
Зникнуть вмить усі запахи, звуки,
лиш до болю заламані руки,
повернуть у реальність мене із небесних орбіт.
Вдих та видих...Немов з поля бою
пошматована, вбита тобою.
Де знайти в собі сили бодай на малесенький крок?
Сліз немає й не буде, я знаю,
я по іншому все відчуваю,
так, жорстокий занадто, та дуже повчальний урок.
Вірш зачепив, пронизав...
Розставатися нелегко. Але якщо бодай комусь у стосунках некомфортно, треба наважуватись. Боляче, важко, але життя не зупиняється, на щастя!
Юлія Сніжна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую тобі за відгук Так,життя триває,і головне робити для себе правильні висновки з усього,що у ньому відбувається.
"вбита тобою" – канцеляризм, насправді так не кажуть
Юлія Сніжна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
канцеляризм?? а в яких це ділових паперах можна зустріти таке? Це любовна лірика,шановний Зангу,де можна відчувати себе вбитою чи окриленою, пошматованою чи розквітлою