Гей, вітре! Рви вітрила!
Умий лице холодним,
Не дай мене приспати
Зневірі і нудьзі.
Хай краще ляпас мокрий
І хвиль солоних крила,
Ніж крісел пильні шати
І млявість у нозі.
Хай м'яз тремтить струною,
Хай дрижаки й мозолі,
І серце калатає,
На сполох в скроню б'є,
Ніж плентатись з юрбою
У жалюгідній ролі
Такого, що не знає,
Навіщо їсть і п'є.
Вставай, рушай, людина!
Біжи на зустріч вітру,
Зламай ті кляті стіни,
Що застять краєвид,
Бо майже половина
З того, що слід прожити -
Нікчемна трясовина
Із страху і огид.
Тож, бий пружніше, вітре!
Гартуй мене для волі,
Хай хто там що гадає -
Я буду тим, хто є.
Не відчуваю болі,
Ніщо не зупиняє -
Затятою рукою
Вхопив життя своє.