Вони ішли крізь грози,блискавиці,
Розсміяні,буремні й молоді,
Їм падали до ніг палкі зірниці,
Їхні серця.сполохані жар-птиці,
Горіли божевільно в тій борні.
Заповідала щастя темна річка,
Вітри благословення слали в путь,
Палало небо рівно,наче свічка,
Він сповивав їй душу,як та стрічка,
Вона очима гріла:"Не забудь..."
* * *
Залита сонцем вулиця стояла,
Бриніла зелень в літеплі небес,
Він поспішав,вона не зупиняла,
Як втримати його, вона не знала...
Ішли ті двоє по поверхні лез.
