З СЬОГОДНІШНЬОГО ДНЯ У МЕНЕ НОВИЙ ЧИН,
ЗАСЛУЖЕНО ОТРИМАЛА ЙОГО ВІД ДОЛІ.
Я – ПРАБАБУСЯ, БО В ОНУКА Є ВЖЕ СИН,
А СЛЬОЗИ ВИСТУПИЛИ МИМОВОЛІ.
БО ВАЖКО ПОЯСНИТИ ГАМУ ПОЧУТТІВ:
І РАДІСТЬ, Й НІЖНІСТЬ ВІДЧУВАЮТЬСЯ ІНАКШЕ.
ТА, МАБУТЬ, НЕ ПРИДУМАЛИ ТАКИХ ЩЕ СЛІВ,
ЩОБ ЦІ ХВИЛИНИ ОПИСАТИ ЯКНАЙКРАЩЕ.
АЖ ПОДИХ ПЕРЕХОПЛЮЄ В ТОЙ ЧАС.КОЛИ
СОПИТЬ ВСМІХАЮЧИСЬ, МАЛЕНЬКЕ ДИВО.
І ТІЛЬКИ Б МИ, ДОРОСЛІ, ВСЕ ЗРОБИТЬ МОГЛИ,
ЩОБ ПРАВНУЧОК ВСМІХАВСЬ ЖИТТЮ ЗАВЖДИ ЩАСЛИВО.
Я ВДЯЧНА ДОЛІ, ЩО ДАЛА ВІДЧУТИ ЗНОВ
БЕЗМЕЖНІСТЬ ПОЧУТТІВ: І РАДОСТІ, І ЩАСТЯ.
ВІДДАМ АРТЕМЦІ ПРАБАБУСИНУ ЛЮБОВ,
В ЯКІЙ НІКОЛИ ВІН НЕ БУДЕ СУМНІВАТЬСЯ.
У СВІТ КАЗОК ЙОГО З СОБОЮ ПОВЕДУ,
У СВІТ МОГО ДАВНО МИНУЛОГО ДИТИНСТВА.
З ЦІЄЇ МИТІ ЩЕ УПЕВНЕНІШ ЖИТТЯМ ПІДУ –
ЯК ДОБРЕ, ЩО МЕНІ ДАНО НАЩАДКАМИ ГОРДИТЬСЯ.