Смак твоїх поцілунків ще на моїх вустах,
Як роса світанкова на малих пелюстках
Навіть сонечко ясне всю не вип"є красу,
Бо любов в поцілунках крізь життя пронесу.
Запах рідного тіла мене й досі п"янить
І тебе позабути вже не можу й на мить.
Я торкаюсь руками і губами тебе,
Бо кохання прекрасне, як життя молоде.
Ніжний дотик обіймів, як веселка в грозу,
Подарує надію і відверне біду.
Я в тобі заховаюсь, тілом всім розіллюсь,
Я люблю, я кохаю, я тобою нап"юсь.
Б"ється серце гаряче - образ твій у душі,
Не лякаюсь , не плачу, хоч і ллються дощі,
Хоч і вітер сумує і шумить серед ночі,
Я навік не забуду твої лагідні очі.
Тільки смак той гіркий, коли я не з тобою,
Коли поруч самотність, яка пахне журбою.
Ти розвій увесь смуток, міцно так пригорни
І палким поцілунком до життя поверни.
Красиво, мелодійно, щиро!
