Ой, далеко дуже милий, любий проживає,
Він коханій не шле звістки, мабуть не бажає.
Закрутився бідолага з справами, ділами,
Піклується за здоров’я рідненької мами.
Що ж ти милий поробляєш
З коханої серцем?
Чи там з іншою гуляєм?
Чи характер “з перцем”?
Вже замучив коханую довгим ти мовчанням,
Іншу даму, поганую, вабиш залицянням.
Ой, кинь милий залицятись з чужими жінками,
Бо таку, як я, не знайдеш зроду і віками.
Будеш 20 раз женитись,
Кожний раз невдало.
І не знайдеш, щоб де серце
Так тебе кохало.
Ще не раз, милий, згадаєш
Про свою кохану.
Пожалкуєш,
Що забув ти її, безталанну.
Схочеш милу побачити,
Та пізно вже буде.
У розлуці тебе довгій
Кохана забуде.
