В усіх може вийти все. Треба тільки працювати над цим. Силу таланту переоцінюють. Я б сказав, що його взагалі не існує...
Є інтерес, який потім переростає в захоплення. Далі з'являється потреба у його розвитку, бо інакше вже людина відчуває дискомфорт або навіть певну ломку. Приблизно так і формується те, що називають талантом. Отже, талант - це інтерес помножений на захоплення і час.
Так. Час, мабуть, найважливіша змінна в цій формулі. Як би нам не хотілося досягти успіху в чомусь - цього не буде без практики. А практика - це і є час; час на заняття улюбленою справою.
Звичайно, комусь потрібно не багато займатися, щоб отримати бажане, комусь - більше, а декому і того мало.
Різний період розвитку залежить від багатьох факторів: інтервал між практикою, її тривалість, розуміння того, що власне робиться. Якраз розуміння слід виділити окремо.
Досить простий приклад зі школи. Потрібно помножити два числа (без знання таблиці множення). Візьмемо два на три. Все просто. Для нас. Але не для дитини, що вперше збирається це робити. Учням говорять: множення - це багаторазове додавання одного числа стільки раз, скільки вказано в іншому числі. Мабуть є і легше пояснення, але головне не в цьому. Головне полягає у розумінні дітьми самого процесу множення. Вони ще не знають сенс слова "помножити", тому кожного разу, коли треба це зробити, намагаються в голові прокрутити визначення терміну і сам процес множення, а потім уже роблять певні дії із числами. Минає кілька днів. Тепер учні не задумуються над самим терміном, а зразу починають складати числа. У них у підсвідомості уже заклалися знання слова "помножити".
От в цей момент і формується розуміння.
Розуміння - це підсвідоме знання. Якраз його і потрібно зрозуміти, як би курйозно це не звучало. Тут випливає ще один компонент "таланту" - осмислення роботи. Перед тим, як починати вчити щось нове, треба раз спробувати це зробити, а потім уяснити, як же це вийшло. От, коли стане зрозуміло, коли прийде осмислення, то й прийде розуміння. А з розумінням і зменшиться інтервал між етапами еволюції майстерності.
Все це виводиться в досить велику формулу, але не в ній справа. Головна мета написаного тексту полягає в тому, що будь-яка людина здатна досягнути будь-якої мети. Все. Ніякого таланту. Тільки інтерес, захоплення, розвиток, розуміння і ще багато-багато ком можна тут поставити, але то вже інша історія.
Цікаво і пізнавально. Хоч і дещо суб'єктивно. Так збіглося (хоча кажуть у світі - без випадковостей) - шукала інформацію про розуміння тексту автором і читачем і чому виникають розбіжності. А виявляється, в цей момент не я одна про це задумалася... Приємно . Дякую вам!
Радий, що ці роздуми знадобилися. Це дійсно суб'єктивна точка зору, бо тут записане тільки моє розуміння істини. В інших воно буде інше і, мабуть, не менш правдиве, хоча б для них самих.
А щодо, розуміння тексту автором і читачем, то тут теж забагато всього. Людині притаманно все ототожнювати, тому і з текстами так же. Прочитавши якийсь рядок, а особливо, рядок, написаний майстром (з купою метафор, алегорій, гіпербол і т.д.), особа починає порівнювати чи то пак - зіставляти їх із своєю життєвою ситуацією. У мене не раз було таке, що спочатку я тлумачив лірику одним способом, а потім через місяць чи рік, чи навіть два перечитав і подумав: Який же я дурний був. Тут же ось про що говорилося
Так. Ви мене зачепили. Гадаю, я знайшов тему для наступного тексту.
Дякую.
Хоч і дещо суб'єктивно. Так збіглося (хоча кажуть у світі - без випадковостей) - шукала інформацію про розуміння тексту автором і читачем і чому виникають розбіжності. А виявляється, в цей момент не я одна про це задумалася... Приємно 
. Дякую вам!
Ох..Наркомани кайфонули)... Гарно пишеш... 
