До лікаря в кабінет прийшла пишна дама:
«- Пане лікар, говорити я вам буду прямо.
Вже минуло майже рік як я розлучилась
З Петром своїм, може так у житті судилось.
І нервую наче менше з тієї пори
І світліші навкруг стали життя кольори
І кошмари не тривожать. І Петро не сниться
Та з тих пір чомусь сповніла кілограм на тридцять.»
Лікар підняв окуляри, неначе забрало,
Й тихо, тихо в кабінеті так одразу стало:
- «Ви б ото, скажу відверто, це повинні знати -
Може вистачить цю дату вже рік святкувати?.»
