Лікар куму від закрепу клізму приписав,
Але, як ту користати йому не сказав.
Кум купив оту в аптеці, почав міркувать,
Що з цим чудом витівати, куди його пхать?
Не збагнув. Пішов до кума, почали удвох
Визначати, що за чудо, у чому підвох?
Зрозуміли, щоб дістати лікарський відвар,
Треба міцно натискати на резервуар.
І оскільки є там носик, звідки ліки йдуть,
Треба ліки ті смоктати, як от діти п'ють.
Випив кум усе те зілля, нехай йому грець,
Почали чекати дії. Та це не кінець,
Щоби час того чекання скоротити їм,
Випили вони по чарці, а може по дві.
І коли кум до горілки огірків приніс,
Хворий кум тут попросився "попудрити ніс".
Проте ніс, мабуть, у кума десь як у слона -
Три години з туалету все його нема.
От нарешті кум завершив свій мейк-ап процес,
Вийшов й каже: "гарні ліки, маю я прогрес!
Бачте куме, що то значить лікар-фахівець,
Закреп клізмою своєю звів він нанівець!"
Відкрива мораль усього саме цей куплет:
Не важливо куди пхаєш, головне-ефект!
