Такий собі білінгвістичний віршик.
До вас звертаюсь……..
До вас звертаюсь москалі!
К вам обращаюсь россияне!
Невже замало вам землі!
Может вы сели не в те сани?
І може ваші коні вас несуть
до краю прірви.
Ще не пізно зупиніться!
Все не захватишь, в этом жизни суть,
пора бы вам уже угомониться..
Коней что, закусивши удила,
несут вас в пропасть, придержать не поздно.
Нічого в світі неможливого нема,
умерить этот бег вполне возможно.
Тож схаменіться як казав поет,
опам’ятайтеся і будьте люди,
у вас пути другого просто нет,
бо як казав він – Лихо буде.
Такі російсько-українські вірші,
для вас навмисно, щоб ви зрозуміли,
що є ще люди на землі, за вас не гірші,
и я хочу, чтоб вы об этом не забыли.
Хоча я маю дивне відчуття,
такое чувство поселилось в душу,
що все це не складеться до пуття,
але сказати вам про це я просто мушу.
Попробуйте себя преодолеть,
Хоч це для вас не просто, це відомо,
но нужно просто всем переболеть,
и помнить, живет каждый в своем доме.
Де монастир чужий, чужий устав,
известно это всем еще со школы,
Тож пам’ятайте, бо вже час настав,
минуле не повернеться ніколи.
