Під пресом сірих хмарочосів,
В безтямних пошуках багатств,
Немає місця для людини,
Яка пішла у небуття.
У вирі блуду споживацтва
Немає місця для душі,
Немає місця для любові –
Це все на цвинтар віднесли.
Подоба людськості крокує,
Бездушність захопила світ.
І зведені високі стіни
Від зайвих мрій і почуттів.
Не треба більше дух плекати в серці,
Ми можемо прожити без життя.
Немає місця в світі для людини,
Вона пішла у небуття…
Але і крізь асфальт
Рослинка пробивається до світла,
Тому настане час пробудження людей.
Немає ще такої сили в світі,
Яка б змогла убити в нас людське.
