86. Молодші сини.2.
11.01.2017* 16:40
Я чудово зустрів цей Новий рік, 2017!
В садибі Бажена/Ані селі Липовий Скиток немов ожила часткова моя мрія – за столом були три моїй сина, дві невістки та одна онука. У мене завжди була явно ніколи не здійснена «мрія ідіота», щоб я міг побачити за одним великим столом всіх моїх дітей із їх сім’ями, але я завжди знав, що таке із блока моїх фантазій.
Був гарний стіл, весела молодь – старшому, Бажену, три дні тому виповнилося 32 роки, Соломія очікувала своє народження 8 січня (4 роки), а її дядя Дарій 9 січня (20 років). Після того, як пробив годинник останній раз в нашому рахуванні 12, після того, як ми випили – хто що: я – воду, Соломія – сік, хтось шампанське, а хтось дорогий коньяк, ми почули за стінами будинку канонаду. Бажен скомандував: «Всім на вулицю! Ми приєднуємося!»
А там з усіх боків в небо летіли феєрверки!
Бажен швидко налаштував потрібне, відтягнув нас на безпечну відстань, і з нашого двору полетіли в небо сполохи вогню, щоб високо над нами розквітали святкові різнокольорові іскрометні квітки.
Всі раділи, сміялися, шуткували, а на мене немов тягар ліг на рамена. Я не міг зрозуміти чому так, адже немов все добре. Дивився на обрій за схилами села – там весь час полихало сяйво від краю до краю. До мене підійшов Бажен, подивився на мене і тихо сказав: «Там знаходиться Київ!», а потім додав: «Бачиш як село святкує?! Тут є садиби вельмишановних, але не вони визначають святковість! Нам тяжко, всі кажуть, але живуть тут добре. Та я тобі це вже багато разів казав!»
Я чудово зустрів Новий, 2017 рік!
Але чому тоді весь час відчуваю тягар на плечах і на душі? Чому ніяк не наважувався сісти на продовжити свою розповідь? Думаю, що причин декілька.
Про-перше, минулий рік був дійсно тяжкий, хоча усвідомлення це і прийшло т оді, коли він пішов у минуле.
По-друге, останні передноворічні події були психологічно тяжкі для мене.
По-третє, для того, щоб не пропустити щось у своїй розповіді я ретельно проглянув сувої записи у щорічних щоденниках і жахнувся, бо побачив які тяжкі у мене були роки виховання мною синів самотужки. Враження було таке, що я ніс на собі великий тягар і так втягнувся в цей процес, що коли тягар щез, то тільки тоді я всім своїм їством відчув/зрозумів як це було тяжко робити.
Та продовжу розповідь про минуле.
14.02.2007
Вчора Світозару зняли шви із ока. Операцію переніс дуже тяжко.
28.03.2007.
Вчора Світозару зняли остаточно шви з правого ока.
Короткі записи, а за ними ховається багато болі.
Ми із Світозаром регулярно приходили на консультативний огляд до його лікуючого лікаря Шаргородської. Красива та витончена, навіть вишукана молода жінка, лікар-офтальмолог Інституту мікрохірургії ока, асистент професора Сергієнка Миколи Марковича. І от, на такому прийомі вона щось дуже довго розглядала очі сина на приладі, а потім сказала йому: «Ти почекаєш у коридорі, добре?»
Коли він вийшов, то вона сказала мені: «Ну, що, тато! Треба негайно робити другу операцію. На другому оці. Іритація. У нього зараз тільки залишилося 15% від товщини роговиці. Я подивилася записи попереднього відвідування і бачу, що регрес пришвидшився. На жаль, зараз наша Верховна Рада мружить закон про трансплантати… Я чула, Микола Маркович казав, що на протязі місяця щось вирішать. Будемо мати надію. Він малює? – «Так. Адже він вчиться в Художній Республіканській школі.» - «Так. Я знаю. Художник.» - «Чим це загрожує йому?» - «Ви повинні знати: у нього в будь-яку хвилину може утворитися отвір і око просто витече. Я доповім Миколі Марковичу. Він добре пам’ятає Світозара. Чекайте дзвоника – вам за два дні до операції подзвонять щоб ви привезли сина.»
І ми чекали. Син був спокійний, адже я йому тільки потім розказав про загрозу.
Між двома операціями пройшло мало часу. Але прогрес був явний, бо ця операція зайняла тільки 20 хвилин, а перша тягнулася 2.5 години!
Ми продовжували наші езотеричні вправи – хтось ставить подумки питання чи тему, а інші Дивляться відповіді.
2.04.2007
Я поставив подумки питання: «Мого життя вистачить, щоб поставити вас на ноги?»
Дарій Побачив відповідь:
«Хата в селі падає в чорне. Людина рукою намацує гіляку на балці хати, прив’язує мотузку, хапається за неї і тягне хату з чорного. Хатину поставив, позіхнув, закрив двері, заснув. Місяць у віконці зник, з’явилося сонце, встав, відкрив двері, пішов із хати впевнено. Поле. Пішов до поля. Взяв сапку і почав працювати. З іншими людьми разом.»
Світозар Побачив відповідь:
«Мультяшне обличчя дівчини, хлопець по пояс голий з великими очима. Око дивиться, перетворюється на зелене шкірою. Камера немов входить у зіницю і видно: летить з правого боку лист, ліворуч меч розпадається на дві частини, різко відлітає від зіниці і розрубує лист. Тоді видно погляд корови, яка жує все навколо себе, траву та кущі, навіть якийсь папір.»
Пройде небагато років і я зрозумію, що Світозар тоді в алегорії бачив своє майбуття.
***
1.06.2007
Світозара умовне перевели до 7-го класу. По фаху.
Як тяжко було йому вчитися! Адже його зір не давав йому можливість бачити деталі!
***
18.06.2007
Ніяк не можу оговтатися від ситуації, в якій знаходиться Світозар.
***
В принципі я задоволений синами:
- Світозар зробив 5 начерків;
- Дарій зробив сам (!) натюрморт, хоча і кострубато.
***
4.07.2007
Вірш Дарія
БОЛЮЧИЙ СУМ
Сиджу я посеред поля.
І ніхто не чує мій біль.
Бо сиджу я посеред поля
Один біля струмків.
Боляче мені. Ніхто не пожаліє.
Бо не чує і не бачить мене.
Коментар не потрібний.
***
12.09.2007
Даріку зробили операцію: в Ахмадиті вирізали кліща на животі праворуч. Дяка Бажену: сам хворий (праве вухо болить), але відвіз на своєму авто брата до лікарні.
***
1.01.2008
Ми втрьох зустріли Новий рік 2008 в садибі Бажена і Ані. Було багато їх друзів.
***
7.07.2008
Отже, сьогодні Світозар саме зараз (9:22) пише диктант. Останній іспит.
Здається, що його можуть помилувати і прийняти до 8-го класу, але я вже обмірковую гірше.
Дзвонить мені! Йому не треба здавати цей іспит, бо його зарахували. Слава тобі, Господи!
Так, тоді Світозару прийшлося по-новому поступати в Художню школу. Його прийняли. І зразу можу сказати, що хоч він і вчився не на високому рівні (зір!), але став єдиним, хто по фаху Декоративне-ужиткове мистецтво отримав за дипломну роботу 12 по 12-бальній системі. І відбулося це у 2014 році.
***
13. 09. 2008
Початкові оцінки синів = літні роботи / пленер.
Світозар: 8/7, Дарій: 10/7, по 12-бальній системі.
Недоліки:
Світозар: початок – блиск, потім починає псувати свою роботу, бо не бачить деталі.
Дарій: не встигає закінчити, бо зволікає, лінується, байдикує.
***
9.01.2009
День народження Даріка.
Ми даруємо йому пляшки із монетами, що збирали рік.
І там було багато грошей!
***
7.02.2009
Батьківські збори у моїх синів, а я тільки у Світозара, адже не можу бути одноразово там і там.
***
15.02.2009
Хлопці навчаються у тьоті Нелі – вона чудовий педагог/художник.
***
22.06.2009
Ми в Шишаках. Привіз Бажен.
Це – садиба тьоті Нелі. Полтавщина. Малювали. Відпочивали.
***
1.08.2009
Дуже задоволений Світозаром. Він виконав фаховий мінімум і. головне, малює дійсно самостійне.
З Дарієм проблеми – демонструє явний регрес. І ще: занудне/увічливе/ліниве.
***
А може мій цей стан зараз, у 2017 році, характеризується так:
Софокл сказав: «Коли боги хочуть покарати людину, то вони виконують усі її бажання.»
ID:
711535
Рубрика: Проза
дата надходження: 11.01.2017 18:14:07
© дата внесення змiн: 11.01.2017 18:14:07
автор: Левчишин Віктор
Вкажіть причину вашої скарги
|
