Чорні хрести, наче чорнії квіти,
Вдовинії сльози, сирітськії діти,
Світ збожеволілий сотні роками-
Син не повернеться більше до мами.
Хрести за хрестами... і в небо політ,
Вдова молоденька,- а скільки їй літ?
Дитя ненароджене батька прощає,
Той соколом в небо високо злітає.
Самотня у горі і в своїй печалі-
Що сину сказати, та як жити далі?-
Зійшли чорні квіти в вдовинім подвір'ї,
Сповите дитя в соколиновім пір,ї.
Над обрієм згарище свічок воскових,
Салюти прощальні лунають військових,
Душі дві у небі зустрілися синім,
Життя обірвалось трагічно так нині.
Душі дві в дорозі лишень привітались,
Намить зупинились і тихо прощались-
Я буду тебе берегти, любий сину,
Дитинко прости!- я не знав, що загину.
Хрести за хрестами... і в небо політ,
Вдова молоденька,- а скільки їй літ?
Дитя ненароджене батька прощає,
Той соколом в небо високо злітає.
Душі дві в дорозі лишень привітались,
Намить зупинились і тихо прощались-
Я буду тебе берегти, любий сину,
Дитинко прости!- я не знав, що загину.Не можна без сліз читати таке. Але це наше сьогодення.
