Можливо я буваю нестримною часами,
Можливо не даю любові скільки треба,
Та знайте, що живу для вас і тільки вами.
Навіть в останній день нічого я для себе
Не попрошу в Небес. Чого мені бракує?
Все те, що нажила - залишиться у серці.
Хай тільки поміж вас любов завжди квітує,
Коли моя душа високо підійметься.
Хтось марить визнаннями, комусь багатсва дай,
Я ж лишу по собі лиш низку віршів світлих.
Коли вам стане сумно, спіткає вас біда,
Перечитайте їх, прошу вас, мої діти.
Можливо ті рядки за мене обізвуться,
На те, що у житті вам зрозуміти важко.
Без вас життя моє було б неначе пустка,
А з вами це життя -моя щоденна казка.
14/02/2017
Тут на днях мені написали, що мудрі люди залишають заповіт за життя, бо звідти вже нічого не скажеш. Я так подумала, що то правда, і ось-записала думки. Дякую, Олексію!
