Я знаю, мені в житті це не відчути,
І не прожити все, що бачу в мріях я,
З тобою подумки я можу тільки бути,
Ти заблукав неначе в моїх снах.
Якась беглузда зародилась мрія,
Чи може то душа придумала собі,
Знівідки появилася хитка надія,
Що своє втрачене побачила в тобі.
Я знаю, що ти чужа мені людина,
Ти наче марево сплечене із чудес,
Мені ніколи не настане та година,
Щоб став ти подарунком із небес.
Якесь нестерпне у душі бажання,
Тебе побачити з уяви у житті,
Ти намальований і в цім моє зізнання,
Гадаю, ти існуєш десь далеко на землі.
Я знаю, що думки в гріховних муках,
Неначе в пеклі сотають мене,
Але душа в сліпих чарівних звуках,
Як із портрета все змальовує тебе.
Якась для мене невідома сила
Тебе тримає у моїх думках,
Здається, що тебе я добре знаю,
Ти, мабуть, з іншого мого життя.
Лю...
21.02.2017
Вигадка автора, нічого особистого.
