Заплакане дитятко плаче під вербою,
їй сльози, мов ріка, течуть по тілу.
Зали́шилась вона навіки сиротою,
маленьке серце від журби зомліло.
Немає хати – батько все пропив,
кожеш гріш і кожну копійчину…
Нема вже й батька - в вічність відступив,
залишив по собі пусту хатину.
Умерла мати, вже її нема.
Ніхто не приголубить,не поможе…
Без неї в серці вічна пустота…
Врятуй дитятко найрідніший Боже!
Мале дитятко – сирота навіки,
повільно вже схилялись їй повіки…
Лиш чутна була пісня солов’їна, -
повільно помирала Україна…
