Я вчитуюсь , як у молитву,
У мудрість геніальних фраз.
Тарас посіяв слово – бритву,
Меч, путівник, дороговказ.
Щоб з москалями не кохались,
Бо точно зрадять, сміючись,
Щоби свого ми не цурались,
Бо буде соромно колись.
Щоби, як лях, не розпинали
Вкраїну - неньку в час тривог,
Щоб рідну матір шанували,
Тоді вже й не скарає Бог.
Щоби була щаслива доля,
У своїй хаті, не чужій,
Щоб була правда,сила, воля
І згинув ворог – лиходій.
Щоб ми любили Україну
У лютий і недобрий час,
Щоби молились в тяжку днину,
І Господь Бог врятує нас.
Щоб правдою не торгували,
Зняли кайдани назавжди,
Боролися й перемагали,
Навіки позбулись орди.
Бо в правді нашій міць і сила,
Бо наша воленька – свята.
А слово, дума й пісня мила
Зерном у душах пророста.
