Є тільки мить. Розкривши парашут
Свого життя, лечу, як всі, у вічність.
Все ближче твердь, і все ясніше суть,
І все гостріше почуттів готичність.
І слово правди, хоч яке скупе,
І дружній потиск, і мовчання ритми –
Усе у цім повітрянім купе
Тримає нас, не даючи згоріти,
Не долетівши до своїх основ,
Не кинувши в обличчя виклик вітру,
Не зрозумівши раптом, що Любов –
Імператив, який керує світом.
Браво, Пташко!
Тільки, чому лірика? Це маленький, але ємний філософський вірш. Он вже й до категоричного імперативу Канта добралися (якщо я Вас правильно зрозуміла).
Так чи ні, а вірш гарний, а кода – бомбезна!!!
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
лірика - це рід літератури, тому й зазначаю його; більш точна класифікація мені тут, на сайті, не важлива, головне, що твір є.
що ж до іншого, то Ви все розумієте правильно, Світлано, вдячна вам