У далекому краї, на чарівній землі,
Під промінням ясним і під неба блакиттю,
Зародилось життя, квіти ясно цвіли,
Солодилось життя лиш прекрасною миттю.
Колосились поля, у садах буйний цвіт,
Так прекрасно вдягнула ту землю природа,
Що тим чаром її милувався весь світ,
І ніхто тут не знав, що буває негода.
Серед тої краси, зросла квітка одна,
З дивним йменням Чорнобиль незвичним,
Так цвіла, розросталась і пахла вона,
Що для всіх та краса була звична.
Квітник цвів і ряснів, милував увесь люд,
Щастя в небі в тім краї витало,
Лилась пісня із вуст, але раптом і тут,
Несподівана тиша настала.
Спопелила вона усі квіти рясні,
У садах все пов’яло миттєво,
І здавалось, неправда, неначе у сні,
Зникло безвісти дивнеє диво.
Люди пісні не чули, ні співу птахів,
Навіть сонце в тут мить потьмяніло.
Хто наслав ту біду, звідки її привів,
В тому раї всі знати хотіли.
А ніхто не сказав, що біда жила тут,
Кожен день, кожну хвильку буяла,
Вона в собі тримала, смертельний пил-бруд,
Радіація його назвали.
Що робити, як бути, куди утекти,
Де сховатись не знали; тікали…
І від страху в усіх стали душі пекти,
Люди в краї тім тихо вмирали.
«Де рятунок, скажіть?» - кожен мочки питав.-
«Хто знов щастя всім нам подарує?»
Відповідь на питання ніхто їм не дав,
Щастя зникло, квітник не квітує.
Почорніла та квітка на тридцять літ-зим,
Людей там не зустріти сьогодні,
Зріс над тим квітником купол досить міцним,
Та не зникла страшенна безодня.
Люди вірять у те, що прийде ще весна,
І розквітне Чорнобиля квітка,
А куточок землі де розквітне вона,
Потеплішає наче улітку.
Заспіває пташина у тихім гаю,
Поле заколоситься квітками.
І краплини дощу, щастя знову проллють,
На ту землю, що пахла медами.
ID:
727881
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 08.04.2017 20:33:10
© дата внесення змiн: 08.04.2017 20:33:10
автор: Надія Осіння
Вкажіть причину вашої скарги
|
это ужасно 
