Маленька, засмучена жіночка,
З обсипаним сріблом волоссям,
Тендітна, ляклива, як білочка.
А може, мені так здалося.
У сон мій зайшла на хвилиноньку
Моя заклопотана ненька,
Провідати любу дитиноньку
Хотіла, напевне, рідненька.
І душу слабку, розтривожену
Тепло огорнуло раптово.
В чарівному сні заворожено
Дивлюся на матінку знову.
Ті дні, що прожиті з матусею,
Тепер вже нагадують казку,
У спогадах душу зворушують.
У снах чую мамину ласку.
