Я сьогодні прокинуся. Знаю, ти скажеш: «Нарешті».
Запалю́ своє світло, розки́даю темінь без решти.
Я зуміла втекти із-під власного свого арешту.
Я згадала, що досі жива.
Я підніму усталені межі, залиті бетоном,
Моя внутрішня сила нам буде надійним пероном.
Наші душі ніколи не стануть чужим Вавілоном.
Я не здамся, бо справді пора.
Мій вогонь не погасне, горять уже ці смолоскипи,
Бо весною якраз під відлигу і вітряні схлипи
Саме час обміняти уперті всі стереотипи
На готовність творити дива.
23.02.2016 р.
