Згори упавши він побіг,
Злітав угору, раптом падав,
Стрибав та встояти не міг
І місця було йому мало
Ось на листочку, ні, в траві,
Та де ж, вже й там його немає,
То на будинку, то в вікні,
Цей непосида сонце-зайчик
Лиш був отам, тепер бач тут,
Дивись і знову вже не стало,
Приходить в гості де не ждуть,
Допоки сонце не сховалось
