Так мало знаю...
Боже, як же так?
Чому душі схотілося скоритись?
Немає щастя на Землі - це факт...
Й ніхто не дав і привід, щоб змиритись.
Б'є в грудях смуток
В скронях - біль вини
Любов - у серці
Чи любов - у слові?
Ми боїмось своєї пустоти
Але насправді ми - такі холодні...
Так мало дав ти:
Тільки вороття...
Та як вернутись
Там, де не чекають
Ховаю відчай в келисі від чаю
З твоїм улюбленим забарвленням весни...
