http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736450
...що перший літній день настав,
і сяє - далечінь! -
Бджола, мов сонце, золота
повідала мені
В розКОшах пахощів троянд,
на промені яснім,
хоч дім її - Господній Сад -
в мій залетівши дім.
(...бо маскарад... Бо маскарад
такий химерний в нім...)
Стікали стінами кімнат
чи сум, чи сон, чи спів...
Ми розмовляли з нею, втім -
не називали слів.
Не пролунав наш шепіт - ше
потіла мить: Amen!
Немає смерті! Є лише
Одвічний Літній День!
Де скаже Сонце - Досить сліз!
почуй і кожен - Встань!
Трава зросте воскресла й крізь
могил скорботну твань
хвалу співаючи зіркам,
птахам згубивши лік,
зігрівши мертвим малюкам
зотлілий мармур щік...
Бджолі повірила без меж
і посміхулись Їй
куточки вуст...Хоч дзвін - авжеж -
дзвенів - за упокій.
Боже упаси сравнивать, не стану я так унижать прекрасные стихи. Если по памяти, то мне показалось, что это другой стих. Не повторяется художник. Не повторяется... Вы Прелесть. Спасибо Вам!
