Королева прокидається. Власне, вона вже прокинулася, але лежить у м’якому ліжку, тихесенько споглядаючи синє небо крізь нещільно завішені гардини.
Цей ранішній час їй подобається спокоєм. Ніхто не заважає ніжитися під теплою ковдрою, не потрібно вирішувати купу державних справ, віддавати накази, турбуватися про підлеглих, вислуховувати скарги, приймати рішення. Цей час пробудження тільки її. Це небо у шпарку гардин, ця тиша, цей подих нового дня – усе належить їй.
«Мій ранок триватиме цілу вічність», - вирішує Королева і задоволено озирається навкруги. Далі підводиться, звішує ноги з ліжка, намацує ступнями пантофлі і устромлює ніжки в пухкий оксамит.
Підходить до вікна, смикає за мотузку. Штори роз’їжджаються в різні боки, і на личку Королеви розквітає усмішка. Як хороше! Легкий вітерець розчісує чуби каштанам, на голубому небесному тлі майстерно вигаптовано білі хмарки.
Королева відходить від вікна і опускається на коліна. Так, кожен ранок королев починається з молитви. Подякувавши Богу за спокійну ніч та чудовий ранок, попросивши благословення на прийдешній день, Королева йде в сад.
Її огортають пахощі квітів і свіжої зелені. А на столику чекає горнятко з імбирним чаєм. Королева вмощується у зручному кріслі і робить ковток. Післясмак чаю бадьорить. Королева заплющує очі від задоволення, шукаючи навпомацки круасан з шоколадом.
Вічність триває півтори години. А потім спрацьовує, прихований глибоко всередині, механізм. Все! Королеві потрібно братися до роботи! Так, так! Саме королеві і саме до роботи. Бо що ж то за королева, яка не зможе оцінити працю своїх підлеглих?
Одягнувшись, вона прямує на кухню, де виблискують ножі, пательні, каструлі і починає священнодіяти. Бо ж як ще назвати процес приготування їжі? І чи ж буде та їжа смачною, якщо не вкласти в неї частинку своєї душі? «Перше, друге і компот», - підспівує собі Королева, кришачи кріп та петрушку, тручи на терці моркву та вмикаючи духовку.
Дві години на кухні – досить часу для королев, аби зрозуміти, наскільки відповідальною є праця кухаря. А ще Королеві подобається спостерігати за усіма, котрі у відповідну годину сходяться на обід та із задоволенням смакують вишукані страви: гречаний суп, молоду картоплю з кропом, тушковану телятину та компот із малини.
А вже по обіді Королева бере рукавички, сапку і прямує в сад боротися з бур’янами. Бо ж що то за королева, яка не вміє висапувати бур’яни? Справжня королева намагається осягнути усі види робіт, якими володіють її піддані.
Так, звісно, Королеві не подобається сапати бур’яни, але ж куди діватися? Ти ж не хочеш, щоб твій люд обзивав тебе ледащицею? То мусиш трішки працювати, як і всі королеви. Це зимою, коли не буде бур’янів, ти сидітимеш біля каміну і вишиватимеш на п’яльцях. А зараз будь добра – сапай.
Сонце котиться на захід, коли натомлена жінка, (бо від королівської величності не залишається і сліду) прямує до своїх покоїв.
І десь серед ночі, коли стихають звуки замкових телевізорів, коли фізична втома відступає, жінка знову перетворюється в Королеву.І знову Королева пише вірші при місяці, приміряє сукні та коштовності, танцює на балах, отримує присвяти та компліменти і щасливо засинає.
А зранку лежить в м’якому ліжку, споглядаючи синє небо крізь нещільно завішені гардини.
01.06.2017р.
Гарний аутотренінг, Наталі! Навіть сапаючи на городі бур'яни, варто залишатися КОРОЛЕВОЮ! Головне - самій у це вірити))))
Мої реверанси, Ваша Величносте!