"За ту красу, котра сяє легендам,.
За ту красу - в чиїх вона серцях." - присвячено Лілії Осіпчук.
Кажу відверто - я в обло́зі.
В якій, ніколи не бува́в.
Вдалось тобі- відкрити мої очі,
Все що не знав-відразу пригадав.
Коли, побачив тебе вперше,
Я не відразу їх піймав.
Ті почуття, які відверто,
До цього, так не відчував.
Але йшов час,який всіх судить.
Розставив він все по місцям.
І дав можливість скуштувати,
Ту насолоду - забуття!
А якщо гріх? О,Боже каюсь.
Навіщо ж дав таке життя?
В якому, тільки, я зітхаю.
Це строгі правила буття.
І тільки ти мені казала,
Що я неначе, те дитя,
Закривши очі - не побачив
Що маю власне немовля!
Та не жалію, а ні трохи.
Та й наламав багато дрів,
Ти тільки знай, що я ніколи,
Когось так сильно не хотів.
Все так відверто і так щиро,
Що аж стриляють в голові,
Ті почуття, які примхливо
Навіки лишаться в мені.
Скажу відверто - я в облозі.
В якій ніколи не бував.
Піймавши чари, тої ночі,
Я їх відчув та покохав.
Відверто кажучи, це правда!
Я так ніколи не писав.
Кричу, О БОЖЕ! Як я прагну.
Відкрити душу небеса́м.
