Він завмер перед аркушем білим
Чистим, холодним як сніг,
Білим без сліду.
Він залишився один на один
Із мріями, страхом, журбою
Іще невимовною.
Перше слово, що чорним зерном засіє біле поле
Порушить гармонію,
Плесо здригнеться
Над озером,
Там де риби
Ховаються десь на дні
У глибині.
Чи зловити їх вийде сьогодні?
А завтра?
Чи всі вже у іншому озері?
Це ж залишили пусткою?
Та з'явилося слово
Майнув хвіст,
Зачепився за вудку.
Не зірветься?
Папір ще білий.
Та вже залишився слід.