Втекла зима, сховалась за горою,
Побігли перші весняні струмки.
Так, ніби, по - жіночому, з журбою,
В берізки наливаються бруньки.
Народжується світ, як в породіллі,
Оте найкраще на землі диття,
Ще може будуть білі заметілі,
Та вже буяє молоде життя.
І зашумить. Зелені вдягне шати
Весняний гай,прилинуть журавлі
І оживуть в селі старенькі хати.
Піднімуть очі вгору від землі.
Поглянуть в небо синє, аж прозоре,
На Дикий Степ, берізку молоду,
І пригадають радощі і горе,
Колись отут було все доладу.
Стоять та не чекають вже нікого,
Стоять, як при дорозі сирота,
Іде весна, співає колискову,
Все як колись,та не вернуть літа.
Дуже гарний вірш. Сподобався!
Знайшла одну помилку: стоять, як при дорозі сирота( стоять - множина, сирота- однина)СТОЯТЬ, ЯК ПРИ ДОРОЗІ СИРОТИ, але ж тоді не рима. Щось треба інакше.
Сама інколи роблю помилки. Рада вислухати всі доречні зауваження, знайдете, пишіть і мені.
журливо 
