(зустрічі однокласників присвячую)
Вже сорок років, як закінчили ми школу,
Пішли з порогу в самостійний світ!
Та, наче, вчора пролунав останній дзвоник
І в пам’яті рясний весни тієї цвіт!
Ось вечір, вальс, дівчата, мов царівни,
Метеликами плавно линуть в дивних па…
Юрмляться хлопці… Видно – самостійні,
Бо десь хильнули оковитої гранчак!
Тоді манило у незвідане, доросле,
І хто б те знав, що нелегке життя!
Ось сходить сонце, ми у нього просимо -
Теплом зігріти наше майбуття!
Тепер, коли вже осінь стукає у серце,
Плете мереживо з прожитих літ,
Вертаюсь я назад, допоки ще не смеркло,
В той рай, де залишив дитинства свого слід!
Спасибі: вчителям за мудрості аванси!
Вам, однокласники, з ким я зустрівся нині!
Спасибі всім, хто дав цій стрічі шанс!
Героям Слава! Слава Україні!
30.07.2017
