Що готував нам час серпневий?
Принишкли ночі - марять сном,
змарнілий місяць за вікном
із ликом повним, та непевним...
О, дні безумства і натхнення!
Настане час, вірніше - мить,
коли зоря з небес злетить,
покличе всіх нас поіменно,
відволікаючи від втіх,
від буднів сірих і не надто,
зелених іноді, брунатних,
і тих, що збити прагнуть з ніг.
І я - розгублена і квола,
та все ж вціліла, і тому -
все войовниче прокляну,
сансари викресливши коло.
В твоєму зошиті були
на згадку - сяйво зорепадів,
серпнева спрага, і розрада
для серця, що чомусь болить...
Все: маячня, і сміх причинний,
і якір для моїх печалей,
і жарт (почнемо все спочатку),
і слів змивач, і сліз розчинник -
це зорепад зсипав зернятка
у серпень - милий, безневинний.