Знову дзвони б'ють на сполох, ніч вогнем палала,
Знов прийшла з Дикого Поля ординська навала.
Йшли вбивати, грабувати, бити і палити,
Бо не можуть вже без того ординці прожити.
Щоб із когось не знущатись. Криваві забави,
За собою залишають для чорної слави
Понівечені тіла, попіл, чорний вітер,
В мертвих матерях кричать вмираючі діти,
Бо не встигли народитись і смерть їх приймає
І немає вже нічого страшніше, немає,
Окрім помсти, що прикличуть як Янгола Смерті
Ненароджені іще і живі, і мертві,
Щоб спитати кров за кров і око за око,
Щоб забити всю орду у землю глибоко.
Щоб руїною лягла ординська столиця,
Щоб ніколи не змогла вона відродицця.
І на залишках в кремлі напишемо згодом:
"Прощавайте, москалі! Волю всім народам!!!"
Ю. Брайтон
Юра Брайтон відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, друже, але мова жива і дозволяє дуже багато різних трансформацій.
norton відповів на коментар norton, 22.08.2017 - 20:57
ви неоригінальні. всі так кажуть, хто не знає грамоти добре. розвивати мову не означає засмічувати її русизмами і взагалі писати безвідповідально
Юра Брайтон відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Друже, "грамота" не є догмою, як мертве мокшанське есперанто. Мова жива і постійно транформується Не треба зациклюватись. Ширше обрії!!! Бажаю успіхів!!!
