Молода вербичка
Ранесенько встала,
Вмила своє личко,
Косу заплітала.
Пов"язала стрічку
Зелену-зелену,
Глянула у річку,
Наче у люстерко.
-Ой, яка красуня, -
Мовила до себе, -
Мною всі милуйтесь,
Кращої ж не треба.
Прилетів вітрисько,
Коси розкуйовдив,
І висмикнув стрічку
Та жбурнув у воду.
І за течією
Зеленая стрічка
Попливла далеко,
То й плаче вербичка.
Вона ж так старалась,
Зранку чепурилась,
Тепер бідолашна
Без стрічки лишилась.
Розтріпані коси,
Зім"яті подоли
І капають сльози
На траву додолу.
Кожна з них намистом
На сонці заграла,
Ось тоді й вербичка
Плакать перестала.
