Вона працює. (жінка-слюсар)
І знову вечір - і вона іде додому пішки,
Здебільшого іде сама і часом сумно трішки.
Звичайне так собі життя, та нежіночі далі,
Сім років стажу набула у чоловічій справі.
Багато маємо імен від ранку - і до ночі,
Та зранку: “Мамо!”. А, у день вона в депо робочий.
Ось так незвично стерегти сумбурні дні жіночі,
Де не втрачаючи краси, горять дівочі очі.
Так звично бачити жінок, немов на п'єдесталі,
Коханок, сяючих зірок.. чарівніших дедалі.
Не визнаю різницю я, жінки - це щастя квіти,
За фахом ким би не були, ми біля них мов діти.
Заходьте ще!) 
