Такий ніжний присмак дурману
Повільно, алкогольно манить
і рани
не печуть уже, не колять,
і ледве чутний запах болю.
Настала воля.
Пісні зриваються з невмілих уст
та руки задають новий свій ритм,
а очі залишаються закритими.
Розмитими
стають думки. Або ж такими
нетверезими, непевними... чи,
неможливими, або ж втікаючи
від дійсності
такої неминучої колючої.
Нам іноді не вистачає так
хоч трохи божевільності.
Ми хочем пити бейліз і мартіні,
сухе вино і бренді, і коньяк
і байдуже до чого, що і як.
Ми хочем гладити дворняг,
малих котят, собак
і трохи ще котят.
Нам іноді не вистачає так
у серці тих малесеньких дитят.
