Але розумієш головна героїня мусить померти.
Хоча тоді одним щасливим фіналом й буде менше.
Проте хто-зна як би склалася її доля і які страждання
випали на її шлях. І коли так вже й сталося тобі
необхідно зрозуміти, що все, що не робиться -
робиться до найкращого. Інакше просто й не буває.
Кажуть смерть не матиме фіналу. І лишається тільки
вірити у це найкраще. Щодня обираючи між світлом і
темрявою, добрим та злим. Рятуючи душу й заримовуючи
це в свої слова сьогодення. Котрі пам'ять нещадно
закарбує у спогади. І ти все будеш
продовжувати шукати відповіді на одвічні запитання, підводячи погляд
до неба. Та твої слова тільки
лякатимуть тишу й відлунням озветься
вкотре - Для чого?
