Куріпки залишають в полі слід,
Горбочки сірі виглядають з снігу…
Біжать до річки, де відсутній лід,
Коли ще річка мріє про відлигу.
Ховаються в густих очеретах,
Посеред поля в ковилі пахучій.
Обабіч гаю, де проходить шлях,
Або у ямах, де співають кручі.
Маленька птаха, що несе в собі,
Краплину волі для землі, де мрії…
Її б я розмістив би на гербі,
Де тризуба вершини золотії.
Щоб нам куріпка несла в хату мир,
Поля були засіяні хлібами.
Щоб для куріпки домом був пустир,
А птахи ці були для нас скарбами.
Воно ж таке миленьке і маленьке. Колись в дитинстві я одну спасла,про це написала в прозі "Куріпка"Запам*ятала той випадок на все життя.
Гарно написали!!!