«Якби не ти, любове, в сні,
якби не ти, любове, в літі,
на цім пероні, в дикім світлі
її очей і у мені,
не розтулив би я вуста,
остався б там, за небесами,
в прекрасно-незворушній гамі:
я надививсь людей доста.
Йде потяг, йде! — прийміть любов!
(якби не ти в обіймах літа)
на всіх перонах! в цілім світі!
любов! любов! любов! любов!
В ГОСПОДНІЙ КРОВІ ВСІ Є МИ
ЗАПЕЧЕНІ І НЕВАГОМІ!
Вона попереду вагонів
об землю битиме крильми!
Прийміть любов, хто є живий!
тепер воістину воскресе,
і ось вам царствіє небесне —
як тільки підлетіли ви.
Йде потяг, йде! — там все — любов,
там кожен крок — все про те ж саме!
як люди не встигають з нами,
прийми Господню Свою кров.»
