Не кожен вірш – це власна біографія,
Адже в думок – широка географія.
Якась сягне в свою далеку мрію,
Котрась чужу окрилює надію.
Одна безцеремонно в душу гляне,
А іншій – дотику до серця стане.
Одна торкнеться звичних тем, банальних…
Котрась розбудить світ оригінальних.
Не кожен вірш відтворює сучасність.
Бо, знову ж, думка – динамічна власність.
Якась живе в теперішньому часі,
Злетівши на натхненному Пегасі.
Котрась в минуле крадькома загляне.,
А там, дивись, надовго і застряне.
Одна в майбутнє сміливо заскочить
І оптимізму в мріях напророчить.
Не кожен вірш відтворить настрій вдало.
Одному – вже й подій для щастя мало,
А інший – вкутався в туман печалі,
Ще інший – крутить радості педалі.
Якийсь – хотів би піснею звучати,
А після іншого – хотілось помовчати.
Котрийсь покличе поспішати жити,
А ще якийсь примусить говорити.
Вірші – це настрій, думка і бажання.
Це – сльози й посмішка, зневіра й сподівання.
Це слово, до якого линеш знов.
Це – зміст життя, це правда і любов.
На тему віршів наче й сам написав немало. Але Ваш "будить світ оригінальних" думок. Дякую Вам. 
